1. Да, просрав. Тут треба розуміти дуже просту річ. Цей самий пункт, який є у всіх інших клієнтів Газпрома, завжди був відсутній в договорах із Україною. Тому що Україна є чистий монопольний ринок одного продавця, як це було закладено ще в договорах 2005 року, заключених Єхануровим. Відповідно, включення в 2009 році пункту про перегляд договора в судовому порядку, та ще й в Стокгольмському арбітражу, означає, що монопольний ринок в Україні Путін втратив. Включення цього пункту в договор - чистий програш Путіна, і чистий виграш Тимошенко.
2. Я не можу судити, чи був Ющенко агентом Путіна, але те, що він надзвичайно багато зробив для утвердження в Україні монопольного ринка Газпрома - це правда. Саме тільки заведення на український газовий ринок іноземного (!) посередника (!) з монопольними (!) функціями, та ще й явно афільованого з російськими структурами - це яскраве свідчення, на чийому боці грав Ющенко. Чиїм же агентом був Янукович - з'ясувати теж нескладно. ПР ніколи не робила секрета із того, хто саме її політичний партнер по факту. Всяких там Манафортів наймали чисто для іміджу.
3. Путіна не влаштовував не стільки сам договір, скільки пункт 4.4., який фіксував можливість його перегляду із європейським арбітражом. Харківські Угоди не імплементували договір Тимошенко. Вони робили дві прості речі: а) переводили договір з рівня господарюючих суб'єктів (що є юрисдикцією Стокгольма) на рівень міждержавних відносин (що не є юрисдикцією Стокгольма), що ефективно блокує європейський арбітраж і застосування п. 4.4; б) дозволяє заключити скільки завгодно секретних додатків, в яких переграти кожен його пункт. Скажіть, ви серйозно не в курсі, що до Харківських на даний момент існує 39 секретних додатків, зміст яких невідомий? Ось пруф: http://www.gazeta.lviv.ua/economic/2013/07/11/12637
4. Сенс цілком зрозумілий (див. вище). Розбивання монопольного ринку Газпрома в Україні, і можливість переходу до ринку споживача, як в Европі. Про тайну і тортури ви додумали самі. А пункт 4.4 можете прочитати самі ось тут. Я не вірю, що ви - із такою глибокою втаємниченістю, не читали оригінал договорів Тимошенко: http://www.pravda.com.ua/articles/2009/01/22/3686613/
5. Стокгольм судить по принципу формального господарського права. Це вам не Печерський чи Басманний суд, де що скажуть "згори", те й винесуть. На даний момент нам відомий факт, що Стокгольмський суд виніс рішення на користь європейських клієнтів Газпрома. Не існує ніяких аргументів, що він не міг би винести таке саме рішення і у випадку України. І оскільки ви любите конспірологію, нагадаю, що Стокгольм знаходиться в Швеції. Позиція Карла Більдта по Тимошенко вам, сподіваюсь, відома?
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
Re: Аншару
Date: 2013-11-11 07:40 pm (UTC)1. Да, просрав. Тут треба розуміти дуже просту річ. Цей самий пункт, який є у всіх інших клієнтів Газпрома, завжди був відсутній в договорах із Україною. Тому що Україна є чистий монопольний ринок одного продавця, як це було закладено ще в договорах 2005 року, заключених Єхануровим. Відповідно, включення в 2009 році пункту про перегляд договора в судовому порядку, та ще й в Стокгольмському арбітражу, означає, що монопольний ринок в Україні Путін втратив. Включення цього пункту в договор - чистий програш Путіна, і чистий виграш Тимошенко.
2. Я не можу судити, чи був Ющенко агентом Путіна, але те, що він надзвичайно багато зробив для утвердження в Україні монопольного ринка Газпрома - це правда. Саме тільки заведення на український газовий ринок іноземного (!) посередника (!) з монопольними (!) функціями, та ще й явно афільованого з російськими структурами - це яскраве свідчення, на чийому боці грав Ющенко. Чиїм же агентом був Янукович - з'ясувати теж нескладно. ПР ніколи не робила секрета із того, хто саме її політичний партнер по факту. Всяких там Манафортів наймали чисто для іміджу.
3. Путіна не влаштовував не стільки сам договір, скільки пункт 4.4., який фіксував можливість його перегляду із європейським арбітражом. Харківські Угоди не імплементували договір Тимошенко. Вони робили дві прості речі: а) переводили договір з рівня господарюючих суб'єктів (що є юрисдикцією Стокгольма) на рівень міждержавних відносин (що не є юрисдикцією Стокгольма), що ефективно блокує європейський арбітраж і застосування п. 4.4; б) дозволяє заключити скільки завгодно секретних додатків, в яких переграти кожен його пункт. Скажіть, ви серйозно не в курсі, що до Харківських на даний момент існує 39 секретних додатків, зміст яких невідомий? Ось пруф:
http://www.gazeta.lviv.ua/economic/2013/07/11/12637
4. Сенс цілком зрозумілий (див. вище). Розбивання монопольного ринку Газпрома в Україні, і можливість переходу до ринку споживача, як в Европі. Про тайну і тортури ви додумали самі. А пункт 4.4 можете прочитати самі ось тут. Я не вірю, що ви - із такою глибокою втаємниченістю, не читали оригінал договорів Тимошенко:
http://www.pravda.com.ua/articles/2009/01/22/3686613/
5. Стокгольм судить по принципу формального господарського права. Це вам не Печерський чи Басманний суд, де що скажуть "згори", те й винесуть. На даний момент нам відомий факт, що Стокгольмський суд виніс рішення на користь європейських клієнтів Газпрома. Не існує ніяких аргументів, що він не міг би винести таке саме рішення і у випадку України. І оскільки ви любите конспірологію, нагадаю, що Стокгольм знаходиться в Швеції. Позиція Карла Більдта по Тимошенко вам, сподіваюсь, відома?