Як це не парадоксально, "держава Україна", створена у 1990-х роках, не є національною. Це держава бюрократії і зрослої з нею фінансово-промислової та аграрної олігархії. Інтереси цих класів держава і захищає, хоча й існує за рахунок податків і від інших класів.

Зазначені суспільні групи з різним ступенем інтенсивності використовували і використовують зовнішні атрибути національної державності (символіку, мову, ідеологеми) для власної легітимації, яка дає їм право нібито представляти інтереси нації.

Насправді апеляція цих груп до гасел і символів громадянського націоналізму дозволяє їм не тільки узаконювати свій статус, але й використовувати його для власного збагачення і політичного прикриття масштабного переділу власності.

Виник не стільки розкол країни за уявними лініями "Схід-Захід", "російськомовні - україномовні" (свідомо культивований і трансльований в суспільство частиною еліт), скільки розкол між правлячими владними елітами і більшістю населення, між багатими і бідними, між бюрократією та громадянами.

http://wisawi.blogspot.com/2013/08/blog-post_5737.html