Щедевральний психоаналіз "Дрищизму" від "OldBoy" (взято з ФУПу)
Про кацапізм як ментальність сказано багато. Зокрема, хто із нас не сміявся над феноменальною здатністю кацапів про все на світі судити через призму «борьбы с пиндосами». Оті самі піндоси ввижаються кацапам скрізь і, власне, є свого роду цементом, який зв’язує в цілісну картину хаотичні елементи їх примітивного світогляду. Це пугало у їх свідомості посідає на стільки значне і домінуюче становище, що лякаючи їх «зовнішньою загрозою» з ними можна робити що завгодно в царині внутрішньої політики. Кацапи закриють очі на корупцію, зубожіння, маразм, злочинність, продажність… та на все. Але тільки за однієї умови: продовження священої боротьби із піндосами. Хоча б декларативної, на словах. Нічого що їх правителі стабфонд переводять у долари і розміщують у цінних паперах тих самих «піндосів». Але ж по телевізору говорять, і цього достатньо. Власне, до чого це я задую прописні істини. Виключно в контексті друзів наших менших дрищів і дослідів із вивчення їхніх інстинктів, рефлексів і повадок (про ознаки вищої нервової діяльності я б не говорив взагалі, хоча про це можна дискутувати). Власне, за ключовими ознаками, дрищ – це український ментальний кацап. З однією різницею: місце піндосів у його свідомості займають… кацапи. На перший погляд дивно, але насправді дуже природно. Згадайте сербів православних і сербів мусульман. Ментально одні і ті ж серби, але як ненавидять одне одного. І таких прикладів жорстокого внутрішньовидового протистояння в природі багато. Ви звернули увагу на хід думок пересічного дрища у контексті внутрішньо українських проблем? Яка перша стереотипна реакція? Вона проста: а що про це скажуть у Кремлі? Аналогічно кацапи будь-яку подію оцінюють з точки зору того «а не западничество ли это? Не прогибаемся ли мы перед пиндосами?» . Дрищ, в силу примітивності психічних процесів, не може щось аналізувати самостійно, не може виробити якесь стратегічне бачення шляхів розвитку країни. Тим більше йому не доступні такі абстрактні поняття як демократія, верховенство права, громадянське суспільство і т.п. Але оскільки потреба в оцінці подій існує, то мозок дрища використовує ті маячки, які доступні його сприйняттю. Що це за маячки? Ну ви їх усі знаєте… а була заява із засудженням дій Росії? А в Росії схвалили чи проти? Росія і Путін – центр дрищесвідомості у всьому. Це домінанта із негативним забарвлення, але це абсолютна домінанта, яка підкоряє собі все. Це поширюється навіть на нав’язливе вишуковування новин негативного плану про Росію, які виглядають безглуздо на українському інформпросторі, викликаючи у більшості читачів лише подив. Самі ж дрищі весь цей комічний набір примітивних рефлексів вважають українським патріотизмом і люто ненавидять тих, хто його не розділяє. Врешті ситуація дійшла до абсурду, коли особистий конфлікт Януковича із Путіним призвів до закликів «підтримати Януковича», хоча власне Янукович зробив і продовжує робити як ніхто багато аби перетворити Україну на Росію. Згадайте, три роки тому різниця між Росією та Україною в демократичності виборів, у свободі слова, у політичній конкуренції, у толерантності до інакомислячих та інших критеріях європейськості, вважалась майже нездоланною. Де сьогодні ця різниця? По факту вона знищена і це заслуга Януковича, який три роки перетворював Україну на Росію. І далі буде перетворювати, навіть якщо підпише якісь угоди із ЄС. (продовження нижче)
no subject
Про кацапізм як ментальність сказано багато. Зокрема, хто із нас не сміявся над феноменальною здатністю кацапів про все на світі судити через призму «борьбы с пиндосами». Оті самі піндоси ввижаються кацапам скрізь і, власне, є свого роду цементом, який зв’язує в цілісну картину хаотичні елементи їх примітивного світогляду. Це пугало у їх свідомості посідає на стільки значне і домінуюче становище, що лякаючи їх «зовнішньою загрозою» з ними можна робити що завгодно в царині внутрішньої політики. Кацапи закриють очі на корупцію, зубожіння, маразм, злочинність, продажність… та на все. Але тільки за однієї умови: продовження священої боротьби із піндосами. Хоча б декларативної, на словах. Нічого що їх правителі стабфонд переводять у долари і розміщують у цінних паперах тих самих «піндосів». Але ж по телевізору говорять, і цього достатньо.
Власне, до чого це я задую прописні істини. Виключно в контексті друзів наших менших дрищів і дослідів із вивчення їхніх інстинктів, рефлексів і повадок (про ознаки вищої нервової діяльності я б не говорив взагалі, хоча про це можна дискутувати).
Власне, за ключовими ознаками, дрищ – це український ментальний кацап. З однією різницею: місце піндосів у його свідомості займають… кацапи. На перший погляд дивно, але насправді дуже природно. Згадайте сербів православних і сербів мусульман. Ментально одні і ті ж серби, але як ненавидять одне одного. І таких прикладів жорстокого внутрішньовидового протистояння в природі багато.
Ви звернули увагу на хід думок пересічного дрища у контексті внутрішньо українських проблем? Яка перша стереотипна реакція? Вона проста: а що про це скажуть у Кремлі? Аналогічно кацапи будь-яку подію оцінюють з точки зору того «а не западничество ли это? Не прогибаемся ли мы перед пиндосами?» . Дрищ, в силу примітивності психічних процесів, не може щось аналізувати самостійно, не може виробити якесь стратегічне бачення шляхів розвитку країни. Тим більше йому не доступні такі абстрактні поняття як демократія, верховенство права, громадянське суспільство і т.п. Але оскільки потреба в оцінці подій існує, то мозок дрища використовує ті маячки, які доступні його сприйняттю. Що це за маячки? Ну ви їх усі знаєте… а була заява із засудженням дій Росії? А в Росії схвалили чи проти?
Росія і Путін – центр дрищесвідомості у всьому. Це домінанта із негативним забарвлення, але це абсолютна домінанта, яка підкоряє собі все. Це поширюється навіть на нав’язливе вишуковування новин негативного плану про Росію, які виглядають безглуздо на українському інформпросторі, викликаючи у більшості читачів лише подив.
Самі ж дрищі весь цей комічний набір примітивних рефлексів вважають українським патріотизмом і люто ненавидять тих, хто його не розділяє. Врешті ситуація дійшла до абсурду, коли особистий конфлікт Януковича із Путіним призвів до закликів «підтримати Януковича», хоча власне Янукович зробив і продовжує робити як ніхто багато аби перетворити Україну на Росію. Згадайте, три роки тому різниця між Росією та Україною в демократичності виборів, у свободі слова, у політичній конкуренції, у толерантності до інакомислячих та інших критеріях європейськості, вважалась майже нездоланною. Де сьогодні ця різниця? По факту вона знищена і це заслуга Януковича, який три роки перетворював Україну на Росію. І далі буде перетворювати, навіть якщо підпише якісь угоди із ЄС. (продовження нижче)