Поливання брудом дієвої опозиції, а саме цим системно займається пан Возняк – це робота на розкол КОДу та гра на руку режиму Януковича. Возняк вже не вперше є рупором українофобів та прислужників режиму: то він стає політичною прислугою депутата-україножера Колісніченка, який на основі «сенсаційних викриттів» Возняка строчить на патріотів та опозиціонерів кляузи до Генеральної прокуратури, то він перетворює свій блог на майданчик для популяризації безграмотних замовних статейок, які пишуть утриманці високопоставленого чиновника діючого режиму Василя Цушка, то друкує на сторінках часопису «Ї» статтю ідеолога сучасної імперіалістичної українофобії О.Дугіна…
Пан Возняк давно перетворив очолюваний ним так званий «незалежний культурологічний часопис «Ї» на майданчик як для антинаціональної пропаганди, так і для відвертої порнографії. Офіційним спонсорам журналу – німецькому політичному ліво-ліберальному фонду Бьолля, переважно фінансованому Федеральним урядом Німеччини (http://www.boell.org.ua/web/119.html) та польському міністерству культури – очевидно вигідне розповсюдження дегенеративної літератури в Україні.
Тому для людей, які повірили в «щирість» такого позиціонування пана Возняка і компанії, наводимо кілька характерних цитат з «незалежного культрологічного часопису», який планомірно та системно пропагує ідеї, що, м’яко кажучи, вступають в дисонанс з публічним моралізаторством пана Возняка:
«Між чоловіком і пенісом існує синекдохальний взаємозв’язок: пеніс – це частина, що представляє ціле – чоловіка. Найчастіше він уявляється як фалос – еректний і міцний… задоволення, асоційовані з м’яким, напівм’яким або наполовину твердим пенісом, культурально не цінуються. Секс може відбутися без фалосу, проте культурально йому все ж приписують саме визначальну роль… Опираючись на аналіз відповідей чоловіків на питання щодо їхньої потреби у Віагрі, Сюзан Бордо (Susan Bordo) констатує, що чоловіки сподіваються отримувати і втримувати «якісну» ерекцію самотужки, без жодних активних стимулювань з боку партнера й доторків до себе»… Такі тексти «культурально» оцінити можна тільки у нецензурній формі. Це ж, до якого рівня треба бути циніком, щоб публічно вдавати із себе мораліста і одночасно друкувати в своєму журналі потік свідомості сексуальних збоченців!
Людина, яка вже скільки років пиляє закордонні гранти, навряд чи зміниться: в Україні зрадники принципові – вони вірять у те, що чинять вірно, вважають істинними ті ідеї, за поширення яких їм платять. Їхня культурна стратегія завжди орієнтована на формування сприятливого фону для закріплення соціальної та національної експлуатації українців. У цьому сенсі прихильники російського імперіалізму більш щирі: жоден із них не б’є себе в груди, що він щирий українець. Тому не будемо закликати Возняка схаменутися. Ми просто для себе і всіх людей доброї волі визначили його як ідеолога порнократії, пораженця щодо власної культури, зрадника, що нав’язує Україні псевдоцінності виродження та деградації, запроданця, який перебуває на службі у ворогів України. http://p-p.com.ua/articles/21481/
Возняк «Між чоловіком і пенісом існує синекдохальний
Поливання брудом дієвої опозиції, а саме цим системно займається пан Возняк – це робота на розкол КОДу та гра на руку режиму Януковича. Возняк вже не вперше є рупором українофобів та прислужників режиму: то він стає політичною прислугою депутата-україножера Колісніченка, який на основі «сенсаційних викриттів» Возняка строчить на патріотів та опозиціонерів кляузи до Генеральної прокуратури, то він перетворює свій блог на майданчик для популяризації безграмотних замовних статейок, які пишуть утриманці високопоставленого чиновника діючого режиму Василя Цушка, то друкує на сторінках часопису «Ї» статтю ідеолога сучасної імперіалістичної українофобії О.Дугіна…
Пан Возняк давно перетворив очолюваний ним так званий «незалежний культурологічний часопис «Ї» на майданчик як для антинаціональної пропаганди, так і для відвертої порнографії. Офіційним спонсорам журналу – німецькому політичному ліво-ліберальному фонду Бьолля, переважно фінансованому Федеральним урядом Німеччини (http://www.boell.org.ua/web/119.html) та польському міністерству культури – очевидно вигідне розповсюдження дегенеративної літератури в Україні.
Тому для людей, які повірили в «щирість» такого позиціонування пана Возняка і компанії, наводимо кілька характерних цитат з «незалежного культрологічного часопису», який планомірно та системно пропагує ідеї, що, м’яко кажучи, вступають в дисонанс з публічним моралізаторством пана Возняка:
«Між чоловіком і пенісом існує синекдохальний взаємозв’язок: пеніс – це частина, що представляє ціле – чоловіка. Найчастіше він уявляється як фалос – еректний і міцний… задоволення, асоційовані з м’яким, напівм’яким або наполовину твердим пенісом, культурально не цінуються. Секс може відбутися без фалосу, проте культурально йому все ж приписують саме визначальну роль… Опираючись на аналіз відповідей чоловіків на питання щодо їхньої потреби у Віагрі, Сюзан Бордо (Susan Bordo) констатує, що чоловіки сподіваються отримувати і втримувати «якісну» ерекцію самотужки, без жодних активних стимулювань з боку партнера й доторків до себе»…
Такі тексти «культурально» оцінити можна тільки у нецензурній формі. Це ж, до якого рівня треба бути циніком, щоб публічно вдавати із себе мораліста і одночасно друкувати в своєму журналі потік свідомості сексуальних збоченців!
Людина, яка вже скільки років пиляє закордонні гранти, навряд чи зміниться: в Україні зрадники принципові – вони вірять у те, що чинять вірно, вважають істинними ті ідеї, за поширення яких їм платять. Їхня культурна стратегія завжди орієнтована на формування сприятливого фону для закріплення соціальної та національної експлуатації українців. У цьому сенсі прихильники російського імперіалізму більш щирі: жоден із них не б’є себе в груди, що він щирий українець. Тому не будемо закликати Возняка схаменутися. Ми просто для себе і всіх людей доброї волі визначили його як ідеолога порнократії, пораженця щодо власної культури, зрадника, що нав’язує Україні псевдоцінності виродження та деградації, запроданця, який перебуває на службі у ворогів України.
http://p-p.com.ua/articles/21481/