Упиватися не можна, бо цілий рік ходитимеш, немов у півсні
З Великодніх звичаїв і обрядів

За легендою, у цей день навіть сонце довше не
заходить, тому в Україні свято Воскресіння назива-
ється Великоднем. У церкву на освячення несуть
все, чим родина буде виходити з посту: паски, кра-
шанки, сало, ковбасу, рибу, вино, сіль. Після свят-
кової служби всі поспішають додому. В давнину
існувало повір’я: що швидше хазяїн дійде до гос-
поди, то краще господарюватиме.
Розговляються (виходять з посту) насамперед
свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та
писанок), серед свяченого може бути смаженина,
часник, полин, хрін і сіль.
Великодній сніданок починається з
молитви. Спершу з посмішкою змагаються, чия
крашанка найміцніша. Згідно з давніми повір’ями,
злі духи дуже бояться крику, шуму, стрільби, бряз-
коту, дзвону. І коли на Великдень лунали постріли із
рушниць, «гармат», дзвонили в церковні дзвони, то
люди вірили, що все це відганяє злих духів і нечисту
силу.
На Херсонщині у давнину побутував цікавий
звичай ставити на великодній стіл також тарілку
із пророслими стебельцями вівса. Між зеленню
клали стільки червоних крашанок, скільки в цій хаті
померло рідні. Упиватися ж під час розговіння не
можна, бо «як уп’єшся на розговинах, то цілий рік
будеш ходити, немов у півсні – так тебе Бог пока-
рає».
Згідно з прикметами і повір’ями, які побутують на
Київщині, якщо в цей день небо захмарене або йде
дощ - буде врожай. Вважається великим гріхом, не
вітатися в цей день навіть із ворогом.
На Слобожанщині на Великдень кожен селянин
намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і
вдарити у дзвін, бо згідно з народними віруваннями
це приносило щастя.
http://svoboda-stat.info/gazeta/svoboda_199.pdf