Чи може хтось назвати хоч одного нового, яскравого і талановитого політичного лідера в Україні, якого б самі ж українці не закидали брудом і не нищили, хоча б від 1991 року? Таких нема.
...Таке враження, що інстинкт нищення національної еліти просто вбудовано у менталітет української нації.
Між іншим якихось 23 роки тому обурена молодь йшла Хрещатиком під гаслом "Геть Масола й Кравчука". Хоча Азарову до Масола, як до неба рачки, а Януковича з Кравчуком навіть порівнювати соромно. Тобто за 23 роки щось таки змінилось. Тих, що обурюється стало менше. Їх завжди мало, але стало менше критичної маси. Це, доречі, цілком природньо. Справа в тому, що людина талановита і яскрава не буде боротись з агресивним ідіотом, для якого немає моральних бар"єрів. Талановитій людині завжди є куди піти, це ідіоту нема куди дітись. При чому ідіоти завжди збираються у зграї, а в Україні талант завжди б'ється один. І йдуть, залишаючи поле для того, що ми вже нині маємо.

І на останок: не робить помилок лише той, хто нічого не робить. Тому традиційний український спорт нищення демократичних сил бо чотири, вісім чи дванадцять років тому хтось щось не так сказав або зробив для нації є згубним.

І ще: коли я кажу Україна, я маю на увазі всю Україну, а не якусь її частину.
http://emiliozk.livejournal.com/33329.html